Рік війни: Як журналісти розслідували вторгнення Росії в Україну

Реєструйтеся на вебінар GIJN «Розслідування війни в Україні: Рік по тому», щоб дізнатися більше від авторів у четвер, 23 лютого, о 16.00 за Києвом.

За рік, що минув від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, журналісти-розслідувачі працювали над складними матеріалами, наражаючись на небезпеку, аби розкрити воєнні злочини, виявити приховані статки олігархів, обхід санкцій, а також розповісти про російські «фільтраційні табори».

Журналісти провели чимало потужних розслідувань, часто – у важких умовах, які лише погіршилися через війну. Це наші колеги з України та Білорусі, а також деякі російські журналісти, яким довелося виїхати до інших країн.

Розслідувачі використовували широке коло джерел, серед яких – торговельні бази даних, супутникові зображення та інтерв’ю зі свідками. Чимало доказів знаходили через пошук у соціальних мережах, особливо на платформі Telegram й ВКонтакті, та інколи вдавалися до роботи під прикриттям. У деяких випадках репортери наражалися на ризик потрапити під артилерійський обстріл або на мінне поле, збираючи докази у нещодавно звільнених українських містах.

Одна з несподіваних рис окупації полягала в тому, що самі російські солдати знімали відео — часом навіть на крадені українські телефони — мимоволі фіксуючи докази власних злочинів. Скориставшись їхніми фото та відео, журналісти висвітлювали воєнні злочини, викриваючи підрозділи та осіб, які ймовірно їх чинили.

Ще однією визначною рисою року після повномасштабного вторгнення була сильна роз’яснювальна журналістика. Серед прикладів можна назвати сайт журналістики даних Texty.org.ua, який розповідав зокрема про динаміку нелегального експорту з українських портів й про розкрадання та контрабанду зерна Росією.

За цей рік було опубліковано безліч блискучих розслідувань про війну. Тут ми підготували огляд восьмох широковідомих матеріалів, які ілюструють інноваційні методи розслідувань, вражаючі викриття та різноманіття тем, над якими працювали журналісти.

Російський військовий підрозділ, що вбив десятки людей у Бучі

В рамках проєкту, який тривав вісім місяців, відділ візуальної криміналістики New York Times документував воєнні злочини, що сталися в перший тиждень березня 2022 року в місті Буча під Києвом. Журналістам вдалося ідентифікувати російський військовий підрозділ, окремих солдатів та командирів, які, ймовірно, стоять за цими звірствами.

Команда отримала та проаналізувала тисячі годин записів з телефонів, дронів і вуличних відеокамер із Бучі, зосередившись на десятках вбивств цивільного населення на Яблунській вулиці. Встановивши на підставі візуальних доказів причетність 234-го російського десантно-штурмового полку, журналісти Times застосували інноваційні методи для перевірки цього висновку. Наприклад: дізнавшись, що російські солдати здійснювали особисті дзвінки з телефонів, викрадених у двох страчених українців — протягом кількох годин після вбивства — розслідувачі отримали журнали викликів, які показали, що дзвінки здійснювалися на російські телефонні номери. Знайшовши за цими номерами профілі в соціальних мережах, вони виявили розпізнавальні знаки 234-го полку та окремих військових, що до нього належали. Журналістам також вдалося розпізнати трьох командирів підрозділів за їхніми позивними, а також аудіозаписом, у якому один із солдатів скаржиться, що його командир віддав наказ «*** всіх тих цивільних».

Як дерево з Білорусі та Росії потрапляє в ЄС в обхід санкцій

Минулого року розслідувальні видання не лише розкрили схеми ухилення від санкцій урядом Росії та її держави-союзниці Білорусі, а й викрили нову мережу приватних компаній, які не приховують, що порушують санкції, а іноді навіть відкрито пропонують послуги фальшування експортних документів. Відповідно до розслідування, проведеного кількома організаціями-членами GIJN, серед яких — Білоруський розслідувальний центр (BIC) і литовське транскордонне видання Siena — було виявлено, що обсяг імпорту Європейським Союзом лісоматеріалів із двох бідних на ліси країн Центральної Азії — Казахстану та Киргизстану — зріс з менш ніж 500 000 доларів США за весь 2021 рік до понад 32 мільйонів доларів США всього за кілька місяців 2022 року.

За підтримки Проєкту розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP), команди виявили, що це насправді стрімке зростання постачання підсанкційної деревини з Білорусі та Росії, яка пройшла митні перевірки ЄС завдяки підробленій документації.

На додаток до використання джерел на митниці й торговельних баз даних на кшталт Євростату, журналісти BIC і Siena ідентифікували порушників санкцій, видаючи себе за продавців деревини з Білорусі. Білоруські журналісти вистановили принаймні одну сертифікаційну компанію, яка пропонувала нову послугу — створення підроблених документів; це дозволило групі вийти на складну мережу посередників і спільників у Киргизстані.

Проєкти з відстеження активів олігархів

Після вторгнення Росії почався активний пошук, заморожування та конфіскація розкиданих по всьому світу активів олігархів-прихильників режиму Володимира Путіна. Але західні уряди швидко натрапили на перешкоду — мережу офшорних фіктивних компаній, проксі-схеми для приховування власності, таємні фінансові мережі та послуги, призначені для захисту цього багатства.

В результаті ефективної співпраці щодо пошуку брудних грошей серед цих хитросплетінь, OCCRP створив відкриту інтерактивну Базу даних Asset Tracker, у якій ідентифіковано та описано фінансові та фізичні активи на суму понад 17 мільярдів доларів США. Інші розслідування в рамках цього проєкту допомогли викрити приховані офшорні багатства окремих поплічників Путіна — серед іншого журналісти виявили ретельно приховані австрійські активи, підконтрольні голові Центрального банку Російської Федерації. Журналісти OCCRP також розкрили спроби підсанкційних олігархів похапцем приховати свої літаки та яхти вже у 2022 році, а також розробили практичний посібник, щоб допомогти колегам долучитися до «полювання».

У Міжнародному консорціумі журналістів-розслідувачів (ICIJ) відзначили, що запорукою успіху пошуків активів олігархів стали активні бази фінансових документів, опублікованих завдяки витокам даних, зокрема, Панамські документи та Файли FinCEN — ресурси, які також прислужилися проєкту OCCRP Asset Tracker. Через кілька місяців після початку вторгнення ICIJ опублікував серію матеріалів, яка показала, як і чому санкції торкнулися не лише олігархів: почалися ретельні перевірки їхніх постачальників фінансових послуг на Заході. Інші журналісти знайшли приховані багатства російських олігархів і в самій Україні — про це вийшов матеріал на Радіо Свобода, українській службі Radio Liberty/Radio Free Europe. Журналістам програми «Схеми: Корупція в деталях» — відділу розслідувань Радіо Свобода — вдалося виявити, що кілька великих українських компаній перебували у власності російського мільярдера.

Яких збитків Росія завдала Україні та її громадянам?

На тлі хаосу війни, обмеженого доступу до достовірних фактів і загрози дезінформаційних кампаній, а також усе більшої втоми аудиторії, під час тривалих конфліктів важливо публікувати оглядові матеріали на підставі даних, у яких буде представлено широкий контекст і підкреслено найважливіші події. Цей матеріал, підготовлений російським розслідувальним виданням у вигнанні IStories, є спробою підрахувати збитки, завдані російськими військами за перші 10 місяців війни. У статті викладено найдостовірніші оцінки кількості загиблих серед цивільного населення, збитків, завданих цивільній інфраструктурі України, а також наведено перевірену інформацію про жахливі воєнні злочини та масові випадки сексуального насильства. У розслідуванні журналісти також спробували оцінити людські жертви й матеріальні втрати, яких зазнає через війну сама Росія; також зазначено кількість затримань серед учасників антивоєнних протестів у Росії.

Росія експортувала крадене українське зерно «сірими» кораблями

Незважаючи на очевидні складнощі відстеження експорту товарів із зон бойових дій, кілька розслідувальних видань задокументували масові крадіжки, які чинить Росія, а також «відмивання» та контрабанду зерна з окупованих регіонів України.

У цьому матеріалі — одному з кількох статей, об’єднаних у серію — незалежне українське видання журналістики даних Texty.org.ua показало, як таємні експортні угоди і «сірі вантажі» — відправлення без зазначеного пункту призначення — використовувалися для грабунку продовольства і отримання доходів з окупованого регіону. Для ретельної перевірки своїх висновків команда поєднала інформацію з бази даних про рух суден, експертні джерела, графіки та супутникові знімки — серед іншого, скупчення вантажівок. Це показує, що Росія, ймовірно, вивезла сотні тисяч тонн українського зерна через такі порти, як Севастополь, до дружніх країн.

Воєнні злочини в Андріївці

Журналістам-розслідувачам часто вдавалося знайти докази воєнних злочинів завдяки відеозаписам, зробленим самими злочинцями, або коментарям, залишеним ними. Після звільнення села Андріївка на Сході України, місцева жителька знайшла смартфон, який викрав у її родини, а потім викинув 21-річний російський солдат. Намагаючись відновити стерті зображення в пошуках фотографій своїх онуків, жінка натрапила на серію селфі солдата та його товаришів. Скориставшись допомогою цієї жінки і програмним забезпеченням для розпізнавання облич і пошуку в соціальних мережах, у розслідувальному виданні Слідство.Інфо здійснили геолокацію фотографій та використали їх для ідентифікації окремих військових, котрі, як вважають журналісти, причетні до здійснення злочинів у місті. У паралельному розслідуванні на цю ж тему репортерка IStories Катерина Фоміна провела надзвичайне відеоінтерв’ю з тим самим солдатом, який користувався телефоном — чоловіком, який відкрито зізнався у своїй причетності до вбивства кількох мирних жителів і звинуватив своє керівництво у значній кількості загиблих як серед цивільних, так і серед своїх однополчан.

Оператори Shahed:російсько-іранська казка про «Соколінную охоту»

За останні півроку війни атаки безпілотників-камікадзе іранського виробництва стали характерною рисою воєнної стратегії Росії. Москва почала віддавати перевагу більш віддаленій, низьковитратній тактиці, спрямованій на завдання збитків українській інфраструктурі та удари по цивільному населенню. Але як російські оператори БПЛА так швидко навчилися користуватися цими безпілотниками — і хто саме ці оператори? В рамках амбітного інноваційного розслідувального проєкту член GIJN «Наші Гроші.Львів» — незалежне українське видання, що спеціалізується на публічних закупівлях — виявило зв’язок між ударами безпілотників і російськими змаганнями з воєнних ігор «Соколине полювання», вперше організованими Іраном у серпні 2022 року. На додаток до пошуку навчальних програм, пов’язаних із турніром, команда також ідентифікувала чотирьох російських учасників в Ірані, які нібито також є діючими військовослужбовцями підрозділу БПЛА збройних сил Росії. У співпраці з іншим членом GIJN, Слідство.Інфо, також була підготована відеоверсія сюжету з субтитрами англійською мовою.

Банальність жорстокості: тридцять три дні окупації будинку №17, Буча, Україна

В умовах збройного конфлікту нестандартні методи журналістських розслідувань – іноді єдиний способ розповісти про життя цивільних, які опинилися в окупації. У цьому інноваційному матеріалі OCCRP та його український партнер Слідство.Інфо використали матеріали Telegram-каналу, щоб детально показати, як мирні мешканці одного житлового будинку пережили понад місяць жахливої російської окупації в Бучі. Візуалізації та супутникові знімки дали можливість передати жахливі події й незламну силу духу десятків мешканців «Будинку №17». Цей матеріал показав думки та страхи звичайних людей в екстремальних обставинах — вони змушені були перейматися не лише російськими кулями, але й колаборантами, пошуком їжі й безвідповідальною поведінкою сусідів — а також по-новому показав силу розслідувальної журналістики.

Як мирних українців переселяють до Росії через «фільтраційні табори»

У великій серії розслідувань про «російські фільтраційні табори», незалежне британське видання inews.co.uk детально простежило, як Росія переселяє до себе мешканців окупованих міст Сходу України. У травневому матеріалі журналіст-розслідувач Дін Кірбі навів докази того, що тисячі маріупольців, які пережили облогу рідного міста, були переселені до 66 таборів по всій Росії — від колишніх шкіл і лікарень до дитячих таборів відпочинку. Хоча в теорії ніщо не перешкоджає цим громадянам України виїхати з Росії, джерела вказали, що більшість депортованих фактично стали заручниками програми репопуляції, яка, схоже, керується ідеологічними мотивами і прагненням поповнити трудові ресурси. У матеріалі також зазначено, що в Росії виникла підпільна мережа активістів, яка допомагає людям виїжджати з таборів для переселенців і з Росії загалом. Розслідування базувалося на вичерпному аналізі внутрішньої звітності, російських вебсайтів з картографічною інформацією та інтерв’ю. Пізніше журналісти використали супутникові зображення, щоб виявити вражаючі руйнування, нові російські військові об’єкти та місця масових поховань у самому Маріуполі.

Записи під вишнею

За даними української влади, понад 1000 жителів міста Ізюм на Сході країни було викрадено та вбито російськими військами; серед них — сотні місцевих мешканців, тіла яких було знайдено у масових похованнях. Серед загиблих був і дитячий письменник Володимир Вакуленко. Його вбивство — яскравий приклад того, як Володимир Путін винищує українську культуру. У цьому вражаючому документальному фільмі розслідувальна група українського Суспільного мовника з’ясовувала, що сталося з Вакуленком та його тілом. У фільмі йдеться про те, як відомий письменник вів щоденник протягом першого місяця окупації, а потім закопав його під вишнею в себе у дворі. Всього через кілька годин письменника і його сина-інваліда викрали російські війська. Скориставшись інформацією, отриманою від свідків, рослідувальна група встановила ключові факти щодо тортур та вбивства Вакуленка, а також висвітлила сувору правду про умови, в яких ув’язнювали цивільних у цьому регіоні. Уривки із щоденника стали поетичним — а часто й пророчим — тлом документального фільму та підкреслили сміливість, рішучість і патріотизм Вакуленка.

Інші ресурси

15 порад для розслідування воєнних злочинів.

Ресурси для розслідування війни Росії проти України.

Рован Філп — старший репортер GIJN. Раніше працював головним репортером південноафриканської газети Sunday Times. Як іноземний кореспондент Рован писав про новини, політику, корупцію та конфлікти з понад двох десятків країн світу.

The post Рік війни: Як журналісти розслідували вторгнення Росії в Україну appeared first on Global Investigative Journalism Network.